Однажды, после моего ухода из деноминации, мне позвонил брат живущий в поселке одной из областей Украины, куда я приезжал во время учебы в библейском институте, сказал слова, что у него есть Слово от Бога для меня. Кому же не хочется слышать Слово от Бога? Он процитировал текст из Писания: «Потому не устоят нечестивые на суде, и грешники — в собрании праведных». (Пс.1:5) Получалось, что мой уход из деноминации, уход нечестивого из собрания праведных. Был сильно огорчен этим известием. Святой Дух, Утешитель, проговорил ко мне в этот момент: «Сын Мой! Это ты ли нечестивый омытый Кровью Иисуса? С каких пор Кровь Сына Божьего стала нечестивой? Внимательно прочти текст и поразмышляй».
Стал читать текст и увидел к кому обращено послание. «не устоят нечестивые на суде, и грешники — в собрании праведных». Это я ли оправданный Христом нечестивый и грешник? Нет, конечно не я. Слово от так называемого бога, от брата, оказалось просто желанием его сердца уколоть меня. Никакой Бог ему не говорил.
Бог повел меня к тексту из Писания: «Для чистых все чисто; а для оскверненных и неверных нет ничего чистого, но осквернены и ум их и совесть». (Тит.1:15)
Прежде чем писать и говорить о нечестивых, нужно знать кто такие нечестивые?
Николай Николаевич
http://mazurowskij.com/?p=23588
Комментарий автора: Прежде чем писать и говорить о нечестивых, нужно знать кто такие нечестивые?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
