Турботи ждуть. Жде ненаситна плаха.
І жде свободи голос чийсь нестямний...
З’являється літак — й немов осліпла птаха —
Вдаряється в колос дохмарний.
І шугонув вогонь, відчувши повну волю,
І реву, й тріску більше не спинити.
Було не чути тільки крику болю
І чути не було благальної молитви.
На милі чорно від пилюки й диму.
Сховалися в пітьму ранкові барви.
Хтось обриває ниточку незриму
Життів людських з жорстокістю Варавви.
Він — одержимий помстою, скажений.
Він любить смерть, у нім нема людського.
...Ось знов літак — сліпий і навіжений —
Смертельно клюнув велета стрімкого.
І знов огонь рвонувсь у вись завзято.
Усоте збільшилися крик і безнадія.
А помста оглядає дике свято
Жахними вбивчими очима Вія.
Усе — кінець! Це супровід в могилу!
А може, ще прибуде допомога?
І та душа, що догоджала тілу,
Згадала трепетно, що їй потрібно Бога.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мысли - ИННА РАДУЖНАЯ Сегодня , рано утром , меня разбудила революционерка Валентина. Что там опять у неё произошло - не поняла . Что она снова натворила ,Бог её знает . Хочу попросить прощения за её поступки или проступки . Поверьте , я столько натерпелась , что мне вовсе ни к чему ТАКАЯ бурная забота . Я выполнила просьбу Валентины в последний раз - перенесла её статью в свою страничку в раздел " статьи " . Надеюсь , что на меня Вы зла не держите из - за Валентины ...
